Сьогодні писали модуль у куратора всім потоком. Сидимо в лекційній аудиторії, багато хто сидить у верхньому одязі щоб хоч кудись заховати шпаргалки. А куратор палить немилосердно: бігає по аудиторії вверх-вниз, оббігає ряди, заглядає в столи і т.д. Багатьох виганяє, багатьом ставить мінуси.
Десь в середині модуля він, очевидно помітивши дивний одяг, єхидненько так говорить:
- І як ото вам не жарко сидіти в куртках? Може б познімали? Я он в піджаку - і мені спекотно!
Сердитий голос звідкілясь із задніх рядів:
- Бігати менше треба!

Прихиджу додому з хлопцем, щоб передітися і піти гуляти після школи. А перед тим на фізрі здавала 30 присідань (ну я дівчина не дуже споритивна, тому вони далися важко). Отже, заходжу я до хати, швидко передіваюся і йду взуватися. Хлопець покірно стоïть чекаэ, а я кажу:
- мене після того всього так дупа болить...
і саме в той момент зайшла моя мама, я могла собі тільки уявити про шо вона подумала з виразу ïï обличчя=)))

Якось їхала в маршрутці прямо за водієм. Задумалася за своє. Якась дівчина дає мені 2.50:
- Передайте за проїзд, будь ласка.
Я передаю водієві.
- Передайте за проїзд, будь ласка.
- Кому?
- Водієві.
- А я хто?
- О_О Водій?
Потім довго ще сміялися:)

Львів. 83-я маршрутка.
Зайшов я, сів біля вікна. Зразу перше що кинулось в очі це два прапори на лобовому склі, бандерівський червоно-чорний і наш синьо-жовтий. "Свідомий водій(В)" - подумав я, але все саме цікаве чекало попереду...

Їдем, їдем.. і тут встає жіночка(Ж) років 35-и і йде в напрямку дверей.
Ж - на возле поворота остановитесь.
Водій почув але нічого не сказав, і як було видно зупинятись не збирався. Підїхали до того самого повороту.
Ж - да остановитесь вы!!
В - вибачте, але я вас не розумію.
Ж - остановитесь, ПОЖАЛУЙСТА.
В - вибачте, всеодно не розумію.
І тут до жінки дойшло. І такою ламаною українською:
Ж - остоновіться, будь ласка.
В - отак би й зразу.
І слухняно зупиняється і відкриває двері.

Решту дороги я їхав з надиво гарним настроєм:)

Спогади з дитинства:
Хлопці із дівчатами грали "козаки-розбійники"=) Типу розбійники мали зловити і взнати пароль у козаків...дівчата були розбійницями, а ми козаками...ми придумали пароль: "НЕ СКАЖУ!"...боже....як вони нас мучили...і кропивку робили, і лоскотали і за волосся тарбали, і навіть цілуватися лізли (то в ті часи найстрашніше було)....ми їм вже 100 раз пароль кажемо: "ПАРОЛЬ - НЕ СКАЖУ", а вони далі нас мучать...то капец=))))))))

Літом це було. Забираю дитину з садочка (5 років) і з нами в роздягальні ще одна матуся. В неї таке величеньке декольте і розмір там мабуть третій мінімум, а в мене признатись не повний перший буде. І от моя доця показує на те багатство в декольте і каже до мене: "мамо, а чому в тебе такого нема, ще не виросли?" :(

Ніщо так не бадьорить, як сісти на холодний унітаз зранку.

На власному досвіді можу сказати, що коли на столі для компютера вистачає місця для руху мишкою, то стіл ще не вважається захаращеним)))

Дзвонить мама, скаржиться, що вже років десять не писав лист Миколаю, каже, скинь хоча б есемескою...

Переповнена маршрутка.
Біля виходу стоїть чоловьяга аля Вірастюк.
На зупинці заскакує "тіпочок" з пивком в пластиковому стакані і стає обличчям до обличчя з дядьком.
Німа сцена... пивко колихається...
(Д) Хлюпне - підеш пішки!!! Поняв?
(Т) сьорбнувши пивка, злякано відповів - Угу...
Пасажири спостерігаючі за цим - з усмішкою переживали за пивко)))

Працював ще в школі на току літом. Було це після обжинків (закінчення жнив в селі, хто не знає). Приїздить наш механік, дядько Василь, на наступний день на своєму велосипеді. Все лице побите, подерте, ніс збитий ...
Ми до нього:
- Що сталося? Хто це вас так?
- Та... Їхав вчора. Зустрів старого друга...
- Кого?
- Асфальт!

- Порадь мені якийсь недорогий ноут для роботи.
- Ок! Слухай, я би радив тобі купити якийсь недорогий ноут для роботи.

Хто сказав, що машини часу нема? Замовили ми на день народження друга їжу з доставкою. Було четверте грудня. Дата виготовлення їжі - п'яте грудня О_о Довго думати не довелося, гасло фірми все прояснило: ".... -найшвидша доставка у світі!" Далі - ще ліпше! Відкриваєм коробку, а звідти вилітає "папірець-передбачення"(є така фішка) із написом: "Ми знаємо, що завтра вам пощастить!" Стало страшно.

У Львові випав перший сніг, діти з радісними криками "Ура!!!Зима!!!", весело кидаються багнюкою, і ліплять болотяних баб)))

В Росії (в Ростовській області), після голосувань отримали всього 146,47% голосів виборців. І це було в прямій трансляції новин.

На металевий паркан, яким оточено будівлю Кабінету міністрів, намотали колючий дріт.
ХХХ: аби депутати почувалися як вдома.

Коли проходжу до дівчини непоголений, то вона каже - "Ах ти ж падлюка не брита". А коли неголений, але з квітами, то - "Ах ти ж мій їжачок"))))

Передісторія: моя мама дуже любить квіти, так всі кімнати просто таки заставлені вазонами. В тій кімнаті, де комп - лише один вазон, але він - величезний, стоїть на шафі і в"ється по безлічі ниток, які протягнуті по потолку від однієї стіни до іншої.. Збоку виглядає ніби весь потолок заріс листочками.. )

Так от, нікого немає дома, вирішила посидіти в неті. Іду до компа. В одній руці - чашка гарячого чаю, в іншій - бутерброди.. Так от, заходжу в кімнату. Посковзнулася на якійсь фользі, яку вирізала моя мала.. З криками "Та йо* твою..." падаю. Тарілка з бутербродами вилітає з моїх рук і летить десь вбік. Я, відчайдушно намагаючись втримати рівновагу, хапаюсь за перше, що попалось під вільну руку. Бля, ну хто ж знав, що то була одна з ниток, на яких плівся цей грьобаний вазон...Падаю.. Нитки міцні, тому схопившись за одну нитку, тягну її донизу. слідом за нею тянуться всі нитки і величезний вазон прямо з шафи падає донизу. Мало того, кружка з чаєм залишається в мене руці, а сам чай "підлітає" доверху, я впала на підлогу а цей самий чай виливається на мене... Тим часом, тарілка з бутербродами летить десь вбік і врізається в повністю скляну стєнку.. Ця вся велика скляна хрєнь з дорогущими сервізами розбивається нахер...

Післямова: Лежу на підлозі, вся мокра, в чаї, в одній руці нитка, в іншій - порожня кружка, в кімнаті просто ядерний пи*дець, м"ягко кажучи..
Ненавижу вазони.

Заходить мій друг(йому 16) в магазин і каже до продавця:
Д:Мені будь ласка хліб,сметану,і одне "Львівське"
П:Світле чи темне?
Д:Я взагалі то про морозиво =))
Ось такі то в нас законослухняні продавці..)))

Пара філософії. Коли викладач звертається до студентв, то підходить до парти за якою він сидить так сказати впритик. Один випадок: Міша (за якоюсь там теорією), ви можете сказати, що біля вас сидить орангутанг. А його сусід по парті повільно піднімає голову і видає: а може не сидить, а стоїть. Бачили би ви обличчя викладача)

Був я одного разу в Кенiї (Африка) з групою нiмецьких туристiв. Коли вже вилiтали, в аеропорту були два вiконця для перевiрки паспортiв. Одне з надписом "USA, UK and EU citizens only" а також "other citizen", де було багато людей в черзi. Так от були там таки Українцi, яки йшли до першого вiконця i переконували нiгрiв, що UK це Україна i проходили без великої черги.

Відпочивали ми цого літа сімєю у бабусі на селі. А там як водиться господарка: корівка, свині кури ну і собака, щоб усе те стеріг. Моїй п*ятилітній сестричці найбільше курочки сподобались. Варто зазначити, що собака Бурко теж до них не рівно дихав і при всякій нагоді намагався поскубти з них пір*я. І от одного дня тато вирішив спустити Бурка з ланцюга, щоб побігав. Мая сестра побачивши те почала просити:"Тату, ну не спускайте пса, не спускайте, він за курочками буде бігати" Проте тато не зважав на прохання і відпустив собаку і тоді мала видала геніальну фразу: "Ну бл@ядь, тату, тепер самі будети яйця нести!" і побігла рятувати курей.

Сиджу в контакті, балакаю зі знайомою і науковим керівником (молода ще така викладачка... уточнював щось за один розділ з курсової, здача якої була вже на носі), обидві Олі, а в цих дурнуватих міні-чатиках прізвища не видно, ще й картинки вимкнено (економлю нет, бо сиджу з телефона), так от пишу знайомій:
- щось я вже задовбався з тією курсовою розбиратись, може вийдемо десь через 20 хвилин прогулятись? я тобі шоколадку куплю =)
- Ви мені також симпатизуєте, Костянтине, але боюсь з Вашими темпами написання роботи ми ще десь півтора року не зможемо вільно прогулюватись.
о_О
Чи варто казати як я взявся за ту курсову?)

Їду в маршрутці. Попереду сидять двоє хлопців. Один другому каже:
1: - Слух, такий класний стриптиз знаю! Покажу тобі!
2: - ????????????
Всі навколо зацікавлено повернули голови. І перший, червоніючи так мило, виправляється:
- Н-нуу не Я покажу, а просто знаю ДЕ!

— шось дивне твориться з народом у вк, всі масово мігрують на facebook. wtf?
— закінчили школу? :)