твір п’ятикласника:
ЖНИВА
Якось я в селі йшов зі жнив пізно ввечері. Побачив яскраве світло. Я вирішив підповзти ближче. Я підповз ближче. Там стояв величезний летючий підніс. Двері розчинилися і звідти повиходили малюсінькі. Десь тридцять метрів заввишки старі й малі військові інопланетяни. Вони вели до синього кільця (Біля нього стояла табличка з написом : «Машина часу») інших інопланетян, трохи більших, десь нуль цілих п’ять десятих метра. Одних відправляли в минуле, інших в майбутнє, але один вирвався підстрибнув і вдарив по голові одного з вартових біля машини часу, після чого стрибнув у теперішнє на власну планету. Іншопланетяни злякались і полетіли, забравши машину часу з собою. Я повзав по колу, щоб все краще роздивитись.
Ось і розгадка таємничих кілець на полях.