Розкажу вам мою пригоду із І.В. Плішком (для невідуючих - директор студентського містечка ТНЕУ:D)

виходили ми з одногрупником з його кімнати, я побачив у вікні як йде сильний дощ і сказав :
"Ніх*я собі як дощ х*ярить!", обертаюсь, а позаду мене стоїть Плішко, далі діалог:

я: "ой, Іван Володимирович, вибачте, я Вас не бачив"
Плішко: "та нічого, справді х*ярить п*зд*ц!! нормальні речі. Орест відчиняйте кімнату"
(заходимо в кімнату)
Плішко: "давайте перепустку і чекаю від вас твору з української мови де будуть вжиті синоніми до тих слів, що ви сказали"

далі мій твір-мініатюра)))

"Вийшовши з кімнати, я був сильно ЗДИВОВАНИЙ тим, що матінка природа, незнаючи жалю, зрошувала цю грішну землю. В моїй голові промайнула думка "ОГО, ЯК ПЕРІЩИТЬ!"