Багато років тому ми переїхали до Одеси. Я була малою і, потрапивши у російськомовне середовище,сама почала русифікуватися. Коли батьки до мене звераталися українською, я казала що "ні панімаю етава язика, гаварітє са мной нармальна". І ось батьки сидять, спілкуються при мені, мати каже: " А я тут для нас двох тістечок смачних купила". Батько їй: "От і добре, самі з'їмо, а Маші(тобто, мені) не дамо". Я почала кричати: "Я теж хочу тістечок!" Батьки до мене: "Ой, ти ж казала нам, що не розумієш української!" Після цього випадку я зрозуміла, що ніколи не варто зрікатися рідної мови.