Звикла у нас одна дівчина здавати відпрацювання і деякі заліки завдяки своїм великим, гарним "очам". І була у нас практика в районному суді. За два тижні появлялася лише декілька разів, нічого не пояснюючи, від усіх завдань чудово відмахуючись.
І от прийшов час підписувати щоденник практики. Прийшла з таким декольте, що й стінам соромно за неї було. Зайшла до керівника (доволі молодий, приємний чоловік), сіла навпроти і вивалила це все щастя ледь не на стіл, радісно щебечучи і чекаючи підписів і печаток...
Керівник підняв на неї очі, подивився на всю цю радість і видав:
"- Так, вим'я своє забрала!"

Ту істерику треба було чути =) Проходила потім практику ще раз.