Їхали ми якось з друзяками електричкою. Заходить в вагон кондуктор. Квитків у нас нема і ми дружно дістаємо по 20 гривень. Кондуктор скрипить зубами (квиток то коштує хіба пару гривень) і каже, що здачу дасть на зворотньому шляху, збирає гроші, дає нам квитки. Через кілька хвилин кондуктор повертається і віддає нам здачу. Копійками! Ще й дрібними при чому, багато їх вийшло, грам по 200 на кожного. Порозпихали ми якось ті монети по кишенях та й їдемо далі.

А тут у вагон заходить малий обірванець з капелюхом і починає методично обходити пасажирів. Пасажири якісь не дуже щедрі виявилися, бо як він до нас підійшов, то в капелюсі в нього там мало що було. Ну ми переглянуся та й вигребли всю свою дрібноту з кишень йому в капелюх - наповнили його мало не до країв! Такого нестримного щастя в очах я ще ні в кого не бачив - здавалося, малий зараз заплаче. Так і пішов з вагона з тим капелюхом в руках, повним копійок.