2009 рік, рейс Барселона-Катовіце,рейс компанії "Візейр" - є така дуже дешева авіакомпанія яка продає квитки виключно через інтернет. Я повертаюсь з іспанії, з Валенсії автобусом до Барселони, далі літаком до польщі, а длі - як получиться, -тобто не заплановано... Приїхав до барселони зранку, погуляв, потім зарано в аеропорт, гуляю вбиваю час. В черзі на реєстрацію на рейс , за дві години до вильоту чую монотонне буркотання: - Веш по польську?, веш по польську?, і так до всіх прохожих, я розуміючи поляка підхожу зі словами "трошки вєм" і якої допомоги треба знайомлюся з поляком, котрому потрібно було придбати квиток. Каси він не знайшов , а про інтернет він знає тилько то що там голих кобєт можна подивитися. Трішки підспікуючи англійською і нахапаними за два місяці іспанськими словами пояснюю усміхненому іспанцю що цьому поляку теж додому треба. Купивши для поляка квиток беру з нього приклад і прислухаюсь до мови пасжирів котрі стоять на реєстрації щоб і собі земляків знайти і порозпитати, чим на Україну їхати будуть. За досить короткий період часу знаходжу земляків зі Львова - два хлопці і дівчина, котрі сідають попереду в один ряд, дівчина біля вікна! Поляк котрий сидів поруч зі мною всіх (на радощах) пригощав пивом, від чого вся новостворена компанія добряче набралася настрою. За якусь годину польоту, дівчина вгледівша у вікні окраси вечірнього сяйва міста , омріяно промовила: - Як красиво, прямо як в Парижі, (далі додає) стільки років гарую в тій іспанії і ніколи не була в Парижі.
Хлопець котрий сидів поруч , з інтонацією паспжира Лвівської маршрутки , на весь салон:- ШОФЕР, ВИХОДЯТЬ... Заржало половину аеробуса, після чого відразу всі Українці познаходили один одного, і перетворили півсонний салон літака в автобус гостей котрий з весілля додому повертався.