Мій тато історик, був якось зі студентами на роскопках. Поле, намети, всі діла. І повадився до них ходити із найближчого села кінь. Вони назвали його Вася.
Ніч, тиша, зірочки палають, тато пішов посерти під луною. Посидів, покакав. Вже думав вставать, аж тут ззаду йому на плече зі звуком "пфррр" кінска голова лягає.
- Йо*аний ти Вася... - сказав тато, знов какаючи...