Батько розказував, що після служби в армії привіз звідти німецьку вівчарку, справжню, титуловану. А вони жили в селі, то батько і привіз її як сторожового пса. Також треба додати, що хата у нас стоїть між двома вулицями, а так як обходити далеко, багато хто зрізає через наш двір.
Того ж вечора, уже коли засутеніло, йшла бабка-сусідка з колгоспу, повний мішок буряків накрала. Далі цитата бабці:
- І ото я заходжу в двір, мішок на спині, а тут собака як гаркне, то я і стала. Тільки хочу мішок поставити на землю - гарчить, то я знов підняла. А воно ж ще й, холєра, ні кроку ступнути не дає, і ні вперед пройти, ні назад вернутися.
Так і стояла бабця з мішком на спині години 4, поки батько вночі не прокинувся подивитися, чого ж собака час від часу погаркує.