жила біля нас одна бабулька, мочила так що всі падали зі сміху... зайшла розмова за минуле
я: колись такої розпусти мабуть не було як тепер?
б: не було???? та як не було??? а вечорниці ти думаєш для чого робили??? позбираються вечором хлопці і дівчата, на всю хату одна свічка світить, тут кукурузу тереблять, а у куточку самі вже теребляться...)))) після таких вечорниць і весіль багато було))))

вона ж згадуючи свою молодість видає фразу: не знаю чи то я така колись файна була..... чи то я так файно давала....
після цього я вже не дивувалась))))))