На другому курсі це було здається.
Здавали ми мікроекономіку. Препод попався дуже непередбачуваний: весь рік у нього всі шару ганяли, думали, що він лошок, а він на екзамені всіх нас ганяти почав. Всі нервують, страшно ж, бо ніхто не знає, чого тепер чекати!
І от сів до нього наш фігляр-шалопай (у кожній групі є такі), який сам предмет лише як назву конспекта вивчити зумів та щось зі шпор вдалося підгледіти. Питання про граничну корисність (міра, коли споживач насичується будь-чим - товаром чи послугою). Наш Ваня сидить, якось намагається зв'язати ті слова, що зумів прочитати перед тим, у щось путнє. Так проходять хвилини, коли препод просто зривається на нього криком:
П: Так що таке гранична корисність??!!
В: Ну...ем...ну...гранична...емм...ну...вона...
П: (лагідно так) Добре, давай так. От дивись, Ваню, от ти з дівчиною, так?
В: (тільки очі з надією, що зараз пощастить)
П: От ти кинув одну палку
В: (великі очі)
П: Добре було, так? От ще тобі захотілося - ти й другу кинув, так?
В: (є здатність лише головою кивати)
П: Ну хочеться тобі дівчину здивувати - ти ще одну кинув.
Потім вже важкувато, але ти хлопець молодий, вірю, що зможешь - і ти четверту на останок кинув, але це все, більше не можешь. Зрозумів?
Ваня швидко хитає головою.
П: (зриваючись на крик) ТАК ОТО І Є ГРАНИЧНА КОРИСНІСТЬ!!!!!