Ще в школі класом їздили в Сприйню в табір віддихнути. Ну і зразу при поселенні, я махнув спати до своєї однокласниці. Кожного ранку нас будили на ранішню розминку. Ось заходить наша керівничка, дивиться на ту всю ідилію і видає : "Нікому не скажу, але я буду хресною"))