З розповіді друга:
В їхню філію якоїсь міжнародної компанії керівництво цієї самої компанії прислало ревізора - норвежця на ім'я Йон. Він мав перебувати в Україні пару місяців. Завершальною частиною цього вояжу мали стати заключні переговори з одним інвестором, якого не один рік шукали і не один місяць домовлялись.
До Йона приставили мого товариша, який мав показувати йому місто, знайомити зі співробітниками і т.д. Але нащадок вікінгів не оцінив старань Сані(той самий друг) і регулярно стукав на нього начальству: то скаже, що Саня пів дня в асьці сидить, то спалить, що той запізнився на пів години, і так постійно. Саньок терпів його пару місяців, аж поки до переговорів і, відповідно, відльоту скандинава не залишилося 2 тижні. (Тут варто сказати, що Йон трохи знав російську.)
Так от, мій друг, якого задовбали постійні доноси, вирішив провчити стукача. Під виглядом, що хоче навчити його кільком ввічливим фразам, Саня навчав нічого не підозрюючого норвежця матірному варіанту москальської. За 2 тижні норвежець знав весь багатющий лексичний запас відбірного російського мату.
Настав час переговорів(до речі, один з інвесторів - росіянин). Голова філії виступає і надає слово скандинавському делегату, і тут Йон інтелігентним і спокійним тоном демонструє досконале знання "великого и могучего" в ненормативному варіанті. Голова, інші присутні з нашої сторони смертельно бліднуть, а в інвестора баньки на лоб лізуть. Йон же вважає, що всі просто в шоці від пропозиції компанії, і продовжує свій спіч. До кінця його промови голова, напевно, посивів.
Російський же інвестор зі словами "сукин сын, умеет убедить" повідомляє про успішне підписання контракту, навіть не потрібно було заключну стадію переговорів)
Голова філії після переговорів тільки й зміг видавити "а не полетів би ти в свою Норвегію?"))