Магазин.Стійка з тампаксами,памперсами,прокладками і т.д.Мій напарник Віталік(В),дуже любить продавати цю продукцію,по-ходу надаючи консультації молодим дівчаткам.Якщо йому вдається довести їх до стану "почервоніння"-отримує від цього скажене задоволення.В магазин заходить старша жіночка(ж) років 50-55,зупиняється біля стійки та починає уважно вивчати.Я жестом показую "йди допоможи",і продовжую розмовляти з іншим покупцем.Та одним вухом уважно слухаю Віталика,розуміючи що зараз буде черговий "шедевр".
В:що Вас цікавить?
ж(дуже ніяковіючи):та мені б тампакси...
В:Вам які потрібно?
(в цей момент я повністю переключаю увагу на напарника,те саме робить мій клієнт.Розуміючи що йому почулось памперси!-замість тампакси)
ж:незнаю,я ж ними ніколи не користувалась...(червоніє)Це для моєї дочки.
В(задоволено):Ви не хвилюйтесь я Вам допоможу!Скільки їй місяців?
ж:Незнаю,не можу порахувати так швидко.
В:Ну добре,а скільки важить?
ж:Незнаю,в університеті вчиться,на другому курсі...
Ви б бачили вираз лиця напарника,я не могла від сміху говорити хвилин 20,а мій клієнт вийшов так нічого і не купивши-теж не міг говорити!