Якось роки 3 назад, коли я ще на другому курсі добирався на навчання, стався веселий випадок. Отже добирались ми з компанією по електричкам в неділю до Львова. Ну і сиділи ми на двох лавочках, навпроти одне одного, і тільки одне місце було вільне, і туди підсіла незнайома дівчина. Я розпочав розповідати щось своїм друзям ( а у мене це все діло проходить дуже емоційно, то руками махаю, то ще щось ).Ну і розповідаючи беру свій рюкзак і починаю совати туда-сюда замочок... Розмова тривала довго, поки я не помітив, що моя знайома дивиться то на мене, то на незнайому дівчину навпроти мене, і тоді я бачу, що підтянув до себе не свій рюкзак, а її кофтину і соваю замок на ній. В ту саму секунду я розжав пальці, а вона - "Дякую що відпустив, а то вже моя зупинка". Вагон ржав ще 2 зупинки.