Пішов мій друг літом на річку, набухався з пацанами та й прийшов додому на обід відсипатися. Баба йому таку величезну миску вареників на стіл поставила, а він п'яний, їжа в рот не лізе, але щоб баба не спалила мусів з'їсти.
Після обіду, правда, все поза хатою виригав та й пішов спати. Просинається, а баба каже: "Олежику, я тепер буду слідкувати, щоб ти їду добре пережовував, бо за хатою всі вареники цілі!"