2 тижні назад їдемо ми в поїзді "Львів-Херсон" на море.
нас 5 друзів (2 пари і один за двох бо важить 135кг.)
ну вдорозі гучний сміх, карти....
тут до нас звертається бабця (сиділа навпроти і вязала), на російській мові:
- мальчікі, ану по тіше! орете как оренгутангі!
ми притихли.... але пиво.. і анегдоти роблять своє діло!
Наш здоровяк дістає великого ножа і таку круглу штуку об яку точиться ніж... і починає точити ніж та співати слова з української народної пісні: "Тече річка бистра, в ній москальська кров"
Бабця заткнулась, навіть не піднімала очі, так почала вязати, що я думав до ранку светер звяже :) в туалет ходила зі всіма своїми речами!