10-та ранку. Львівська об'їздна. Два ряди. На них білою фарбою намальовані ВЕЛИКІ стрілки, які вказують шо правий ряд - для повороту направо, а лівий - прямо. Їду машиною. Завтикав. А ДАІшник ні. Каже йдем, будем шось писати. Ну йдем, так йдем. Сіли в його машину і зав'язався діалог.
ДАІ: Пишем протокол?
Я: Пишем. В двох екземплярах.
ДАІ: А чого в двох?
Я: Шоб в суді мав як захищатись.
ДАІ: О_о!!!
Я: Пишем, бо немаю часу.
ДАІ: Нехочу я шось писати, бо ти в мене перший.
Я: Ну і шо?
ДАІ: Так прийдеться всім писати. Все, день пропав(((
Я: Та яке пропав, 10-та година лише.
ДАІ: Будеш платити 345 грн?
Я: Як треба, то буду.
ДАІ: А може маєш пару рублів?
Я: Ні.
ДАІ: День пропав(((. А сигарети маєш?
Я: Маю.Але небагато, тому можу лише пригостити.
ДАІ: Давай. (берез пачки одну сигарету, кладе збоку). Правда я не палю, але розумієш... Мусиш ти мені хоч шось дати!!! Щасливої дороги!!! (віддає документи)

довго я тримався за живіт, поки дійшов до машини, і там ше хвилин 10-ть не міг прийти до тями від сміху.