Цитата називається "Транспорт як засіб вироблення гормону щастя" або "Ґопнікі - теж люди!".
Сьогодні їхав метро. Годинопікова товкотнеча, сморід, спека - все, як і завше в ранковій столичній підземці. Біля дверей притислися двоє ґопніків, між собою незнайомі. Відчиняються двері на станції "Славутич", вони намагаються одночасно вийти у двері, відтак не пролазять. І починають сваритися:

Ґ1: Слиш, Вася, ти чьо, гоніш?
Ґ2: Ти шо, б**, каво васєй назвал? Ти шо, людєй нє відіш?
Ґ1: Тібе шо, дєлать нєчєва?
...

Тут двері зачиняються, і вони, лишившись у вагоні, отетеріло на них дивляться.

Ґ1: Б*я, й****й в р*т, тєпєрь прійдоцца єхать аж чєрєз мост, шоби вєрнуца!
Ґ2: От ето ми с тобой дибіли.
Ґ1: Ага.. (простягає руку) Олєг.
Ґ2: (тисне руку) Сірьога.

От вам і ґопівське усвідомлення власної тупості!