Якось повертався з тренування (айкідо), дорогою бахнули з одногрупницями по парі рево. Настав час розходитись. Іду значить нічною Борщагівкою, м’яко кажучи в припіднятому настрої, несу на плечі чохол зі зброєю (на тренуваннях це дубові палиці). Підходить до мене група "місцевої інтелігенції":
- Сишиш, братішка, ета у тєбя гітара да?
- Та ні. То дерев’яні дубці
- Ааа. А зачєм ані тєбє?
Я, без жодної задньої думки, чесно відповідаю:
- Взагалі-то я ними людей б’ю
Такого переляку в очах гопів я ще ніколи не бачив. Звісно більше питань ніяких не було )))